Ці маленькі комахи з сяючими в темряві черевцями знайомі нам з самого дитинства. Так як же вони світяться?
Виявляється подібний вид світіння називається біолюмінісценція, і у світлячків вона виникає в результаті з’єднання внутрішньоклітинного кисню з кальцієм, молекулою аденозинтрифосфату (АТФ) і пігментом люциферином в присутності ферменту лоюціферази.
Це по науковому, а якщо по простому, то в організмі світлячків виробляються опреленного речовини, які при взаємодії з киснем починають світитися. Примітно те, що що світлячки дихають, ось тільки не легенямии, як ми з вами, а спеціальними трубочками – трахеями, за якими до фотогенія клітин надходить кисень, так необхідний для окислювальних процесів. Часом здатністю світитися володіють не тільки самі жуки, але і їх личинки і яйця.
Світло, що випромінюється світлячками – холодне. На відміну від звичайної електричної лампи, де основна частина енергії переходить у беззмістовне тепло, а ККД становить 5% – 10%, світлячки переводять в світлове випромінювання 87% – 98% витраченої енергії.
Світіння цих комах відноситься до видимої жовто-зеленої частини спектру, що відповідає довжинах хвиль від 500 до 600 нм. Багато видів світлячків можуть за своїм бажанням зменшувати і збільшувати інтенсивність світіння або випромінювати мерехтливе світло. Коли нервова система жука подає сигнал про «включення» світла, в фотофор (орган світіння) починає інтенсивно надходити кисень, а для «виключення» досить припинити подачу.
Біолюмінісценція для світлячків є засобом мієстатевого спілкування. Комахи не тільки сигналізують про своє місцезнаходження, але і відрізняють свого партнера по особливої частоті мерехтіння. Тропічні та північноамериканські види світлячків іноді виконують цілі хорові серенади для своїх партнерок, одночасно спалахуючи і згасаючи всій зграйкою. Зграйка самок відповідає їм такою ж світломузикою. Цікаві факт: Правильно цих комах називати світляки, а не світлячки як ми звикли!
