Сьогодні шприци використовуються для внутрішньом’язових, внутрішньовенних, підшкірних та інших видів ін’єкцій, а також для промивання порожнин, відсмоктування рідини і введення поживних коштів. Незважаючи на те, що історія створення шприца бере свій початок в середині XIX століття, людство вже давно застосовувало найрізноманітніші способи для введення і виведення рідини з організму. Так ще 2,5 тисячі років тому відомий нам Гіппократ використовував порожню трубку, до якої був прироблений сечовий міхур свині. У XVII столітті багатьма вченими і докторами проводилися спроби проведення внутрішньовенних та підшкірних ін’єкцій, а також переливань з використанням пташиного пера.
Взагалі конструкцію з преса, тобто циліндра, поршня і голки, винайшов французький фізик і математик Паскаль в 1648 році. Вона так і називається – ін’єктор Паскаля. Але, на жаль, громадськість того часу не оцінила цю розробку, і винахід було забуто. Лише в середині XIX століття доктор Олександр Вуд, взявши за основу ін’єктор, сконструював шприц для введення ліків під шкіру. У той же час хірург Шарль Габріель Праваз створив аналогічний прилад більшого обсягу для використання під час операцій.
Перші в історії шприци виготовлялися з шкіри і каучуку, а насічки для дозування робилися на металевому поршні. Скляні багаторазові шприци виробництва компанії Луер з’явилися в 1894 році. В основі їх конструкції була використана ідея склодува Фурньє. Шприци випускалися об’ємом від 2 до 100 мл, мали конічне з’єднання голки з циліндром шприца і проводилися з хімічно і термічно стійкого скла, що дозволяло з успіхом стерилізувати їх різними методами.
Історія створення одноразових шприців почалася з розробки американця Артура Сміта, який в 1949 році запатентував перший скляний одноразовий шприц. А всього через сім років новозеландським фармацевтом Коліном Мардок був винайдений пластиковий одноразовий шприц. У наступні роки він активно займався доопрацюванням і патентуванням свого винаходу, і до 70-х років ХХ століття Мардок мав патент на одноразовий пластиковий шприц у всіх країнах світу. А промисловий випуск їх налагоджений з 1961 року.
В даний час розробки ведуться за двома напрямками: по-перше, це створення шприців, які в принципі не можна використовувати двічі, але поки чітких результатів немає, і, по-друге – зменшення хворобливості уколів. Так, наприклад, створені зазубрені голки з меншою площею контакту зі шкірою, пристрої, встромляли голки з великою швидкістю, також розроблений метод заморозки голок перед ін’єкцією.
