Щороку в червні, ось уже 5 років поспіль Жоао Перейра – 72-річний муляр на пенсії, який тепер підробляє рибальством – приходить на пляж неподалік від Ріо-де-Жанейро, сідає на пісок і чекає, коли ж до нього припливе його пінгвін.
Історія дружби чоловіка з пінгвіном настільки зворушлива, наскільки й проста. У 2011 році Жоао випадково виявив на березі магелланского пінгвіна, покритого мазутом, який помирав від голоду. Чоловік забрав пінгвіна додому, виходив його і назвав Дін-Дімом. Цілий тиждень він очищав пір’я бідолахи від нафтових залишків, годував пінгвіна рибою, щоб той набирався сил.
А коли Дін-Дім видужав, старомуне залишалося нічого іншого , як випустити птаху на волю і попрощатися з ним назавжди. Але за кілька місяців Дін-Дім повернувся на острів і, впізнавши свого рятівника, подався разом з ним додому. І ось уже 8 місяців в році пінгвін проводить з Жоао, а решту часу, у період розмноження, він живе на берегах Аргентини і Чилі. І заради того, щоб побачитися зі старим рибалкою, пінгвін Дін-Дім пропливає щороку 8046 кілометрів. Старий говорить, що Дін-Дім підпускає до себе лише його. Інші люди теж намагалися до нього підійти, але у відповідь птах клював їх.
Біолог, який брав інтерв’ю у Жоао, сказав, що ніколи не зустрічав нічого подібного. Схоже, пінгвін вірить, що старий є його сім’єю, ба навіть вважає його особливим ріізновидом пінгвіна. Коли Дін-Дім бачить Жоао, він починає крутити хвостом, як собака, і видавати радісні звуки.
