«Паризький синдром» – так називають психічний розлад, що виявляється, в першу чергу, у японських туристів. Він виражений в депресивному стані, запамороченні і навіть галюцинаціях, спровокованих невідповідністю ідеального образу Парижу, змальованих в фільмах і журналах, з реальним містом.
Назва «Місто світла» було дано Парижу не через електричне освітлення, а завдяки проживаючій тут інтелігенції.
Найстаріший міст в Парижі, як не дивно, називається «Новим мостом» (Pont Neuf)
Найбільш відвідувана пам’ятка Парижа – це зовсім не Ейфелева вежа (бл. 5,5 мільйона туристів на рік) і не Лувр (5 мільйонів), а Діснейленд, який відвідують 13 мільйонів туристів в рік.
У Парижі знаходиться найбільший відсоток ресторанів, нагороджених мішленівських зірками.
Ейфелеву вежу, встановлену для Всесвітньої виставки в 1889 році, збиралися демонтувати через 20 років після будівництва. Врятувала її, в першу чергу те, що настала епоха радіо: на вежу встановили антени телеграфу. А в міру зростання туристичного інтересу всі розмови про знесення вежі затихли остаточно.
Ейфелева вежа свого часу аж ніяк не всіх приводила в захват. Так, Олександр Дюма, Гі де Мопассан, архітектор паризької опери Шарль Гарньє, Леконт де Ліль і багато інших підписалися під знаменитим протестом Ейфелевої вежі, яка з їх слів, нібито, спотворює Париж.
Парижани шаленіють від собак: за статистикою, чотириногих друзів в місті більше, ніж дітей!
У Парижі воду можна пити прямо з-під крана. Система водоочищення в цьому місті поза всяких похвал.
Схема паризького метро – одна з найбільш щільних у світі. З будь-якої точки міста відстань до станції метро не перевищує півкілометра!
