В контент-маркетингу добре відомий термін «Ефект Стрейзанд». У 2003 році актриса Барбара Стрейзанд подала в суд на фотографа Кеннета Адельмана за те, що він опублікував на сайті Pictopia. com світлину з узбережжя, де видно її будинок. Актриса вимагала 50 млн доларів, адже тепер цей знімок був загальнодоступним. Суд відхилив її прохання, адже фото було зроблено серед інших 12 200 знімків в рамках проекту про узбережжя Каліфорнії за дозволом уряду. Однак цікаво інше.
До того, як адвокати Стрейзанд подали судовий позов, цей знімок був скачаний з сайту проекту всього 6 разів, причому в двох випадках це були самі ж адвокати. А ось в результаті поширення інформації про позов до суду ця ж фотографія з будинком актриси була переглянута і завантажена більше, ніж 420 тисяч разів.
Так з’явився «Ефект Стрейзанд» – феномен, коли докладені зусилля що-небудь приховати, призводять лише до більшої доступності цієї інформації/явища.
Втім, це стосується не тільки сфери контент-маркетингу. Акцентуючи на будь-якому негативі, варто ставити собі питання: а чи не збільшую я таким чином його популярність?
